Дмитро МАЛЯР: «REMIT – це історія про еволюцію ринку»
У першій частині інтерв’ю генеральний директор Д.ТРЕЙДІНГ Дмитро Маляр розповів про те, як повномасштабне вторгнення вплинуло на бізнес та ринок зокрема, поділився скільки коштує створити «з нуля» трейдинговий бізнес.
Читайте у другій частині інтерв’ю про наслідки впровадження закону про REMIT в Україні.
– Зараз регулятор працює над впровадженням норм закону про REMIT – регламентів та правил, що мають забезпечити доброчесну поведінку ринкових гравців. Ви вже оцінили потенційний вплив цих заходів на бізнес?
– REMIT – це історія про еволюцію ринку, розвиток відносин між його суб’єктами, про боротьбу з інсайдерською торгівлею, про виявлення девіацій у поведінці учасників ринку. Це про прозорість фізичних параметрів, які повинні бути доступні для загалу.
Але ми маємо враховувати воєнну реальність, у якій зараз існуємо. Наприклад, якщо станеться обстріл якоїсь електростанції, що призведе до її зупинки, то, за REMIT, про це має бути повідомлено на ринку. А сьогодні це означатиме звітування про вдалий приліт від ворожої атаки. Тому очевидно, що поки матимемо певні обмеження в публічному поширенні інформації.
Другий момент – у необхідності пояснення ринкової поведінки. Зараз це правило стосується здебільшого великих гравців, які вже це роблять. Та згодом, я вважаю, жодних виключень не повинно бути. І якщо виникатимуть якісь незрозумілі ситуації, то це потребуватиме пояснень, систематизації та аналізу інформації щодо можливих маніпуляцій. Наприклад, не має бути, коли хтось виставляє на продаж мегават-годину за 100 грн при її ринковій вартості 3000 грн.
Щодо перспектив. Можна прогнозувати, що внутрішній енергоринок стане більш відкритим, потребуватиме більше інвестицій і розвиватиметься в бік поліпшення якості збору й аналізу інформації. Це забезпечить швидке ухвалення рішень. Тобто це аналітична IT-історія, на яку ми звертаємо увагу у своєму розвитку не менше, ніж на фінанси.
Згадайте, як ми на початку розмови порахували з вами бюджет простої трейдингової компанії в Україні на пару мільйонів гривень. Але, припустимо, щоб тримати річну позицію 100 МВт на ринку Словаччини, знадобиться вже щонайменше 25 млн євро. І з цим є проблема, тому що українська банківська система з такими гарантіями для трейдерів не працює.
У ЄС ринок газу та електроенергії доволі фінансово ємний. Для того щоб краще інтегруватися, ми використовуємо досвід своїх іноземних офісів у Хорватії та Швейцарії. Стикаємося з тим, що кожного дня маємо значне фінансове навантаження на всі трансакції. В Україні енерготрейдинг наразі не оперує такими сумами.
– Ви якось адаптуєте компанію до REMIT і більшої прозорості, про яку згадали?
– Ми не бачимо в цьому проблеми взагалі. У нас налагоджений процес перевірки бізнесу на відповідність будь-яким регуляторним змінам. Ми гнучкі та за потреби швидко переналагоджуємо внутрішні процеси. Це пріоритет для нас, бо на нас як на провідну компанію на ринку завжди звертають найбільше уваги.
Ба більше, у нас у питанні REMIT проактивний підхід. У нас є іноземні фахівці, з їх допомогою ми також вивчаємо досвід Європи у впровадженні правил із доброчесності та прозорості на енергетичних ринках. Нещодавно наші спеціалісти пройшли курс із REMIT в Академії Nord Pool, де опановували знання і практику його застосування у країнах ЄС.
– Які ризики вбачаєте і як плануєте ними керувати?
– Жодних ризиків. Вимоги REMIT стосуються розповсюдження інформації, і ми готові нею ділитися в рамках закону й того обсягу, який вимагається в Європі.
І загалом це історія про нові можливості, а не ризики. Тому що без REMIT, синхронізації основних регуляторних вимог, повноцінний market coupling з Європою неможливий.
– В одному з дописів на своїй сторінці у фейсбуку ви зазначили, що «Д.Трейдінг» бачить себе гравцем об'єднаного європейського ринку. Розкажіть детальніше. У які країни плануєте експансію?
– Ми готуємося бути гравцем передусім на ринку Центральної Європи. Це Словаччина, Угорщина, Балканські країни, Австрія. З огляду на обсяги генерувальної потужності та споживання Україна в перспективі буде тут важливим регіональним гравцем як в електриці, так і в природному газі.
– А Польща?
– Треба прагматично розглядати ситуацію. Це країна з досить потужною протекціоністською політикою, яка захищає всі свої внутрішні ринки, і електроенергія не є винятком. Хоча Україну та Польщу з’єднують лінії електропередач, можливості для торговельних операцій обмежені. Тому й розвивати інтеграційну історію між нашими енергетичними ринками непросто.
– Ми з вами багато говоримо про конкуренцію. Проте в контексті внутрішньої біржової торгівлі енергоносіями здебільшого йдеться про Українську енергетичну біржу. Чи є це привід остерігатися монополізації?
– Поле для розвитку біржової торгівлі в Україні існує, і воно доволі велике. Бо взагалі зараз не вистачає біржових майданчиків для торгівлі різними commodities. У нас найбільший ринок аграрної продукції, працює багато трейдерів, фермерів, інших гравців, але жодної біржі немає, хоча це стандартизовані товари. Не краща ситуація і в торгівлі металопродукцією.
Головна проблема українського енергоринку зараз – це брак ліквідності через обмеження. У нас відсутні внутрішні товарні індекси, які дозволили б робити висновки про бенчмарк, стан конкуренції.
Ця проблема особливо стосується газового ринку. Важко передбачити, з якими параметрами (ціна, обсяги) «Нафтогаз» буде виходити на біржову закупівлю. Відсутній форвардний ринок, кліринг. УЕБ – це по суті платформа для продажу фізичних контрактів на місяць наперед. Але тут відсутні інструменти, які б забезпечували гарантії виконання договорів. І це не проблема УЕБ, а питання на рівня фінансово-банківської системи України загалом.
Я вважаю, що ми маємо радіти наявності і УЕБ, і «Оператора ринку». Вони працюють за досить високими стандартами. Але це не класична біржова торгівля. Там немає перепродажу, немає різноманітності у продуктах, немає елементів форвардного ринку.
Крім того, у переважної більшості трейдерів загалом немає розуміння, як біржова торгівля справді повинна працювати. Як можуть змінюватися ціни, які цінові ризики, як їх можна фіксувати, а не просто сидіти місяць і думати, що світ несправедливий, коли купив у «Енергоатома», але не вдалося продати за дорожчою ціною на РДН.
Професійний трейдинг – це про аналітику, розподіл ризиків, управління позицією. А просто поставити на якесь одне число – це як рулетка в казино, дуже ризикована справа.
– Попри перелічені вами недоліки, у Реєстрі учасників оптового енергоринку НКРЕКП вже зареєстровано понад 10 іноземних трейдерів – відомих міжнародних брендів, потужних гравців. Це свідчить, що вони вбачають перспективи трейдингу та його еволюції в Україні?
– Виходить, що так. Тому що, з огляду на обсяги торгівлі, перспективи дійсно є. Але треба розуміти, що у класичних трейдингових компаній є також комплаєнс і ризик-ліміти. Й українські трейдери не проходять перевірку великих європейських гравців. Навіть укласти контракт на передоплату може стати проблемою через кінцевих бенефіціарів, рік заснування компанії, статутний фонд на 1000 грн або безліч інших питань, на які не всі українські компанії готові відповідати.
Крім того, наше бізнес-середовище незвичне для європейців. Воно дуже ризиковане з погляду не тільки комплаєнсу, а й непередбачуваної регуляторної політики, як-то експортно-імпортних обмежень. У нас взагалі відсутні можливості для високотехнологічних операцій. Тому я думаю, що значної активності іноземних трейдерів за таких умов в Україні наразі не буде.
– Якщо на розвинених енергоринках, у Нідерландах чи Великій Британії, конкурентною перевагою є не просто доступ до інформації, а швидкість її обробки за допомогою дорогих IT-технологій, то яка сила спроможна забезпечити успіх трейдерам в Україні?
– Здатність не спрощувати ситуацію. Як ми говорили, у нас дуже часто спрощують цей бізнес до рівня «купив за однією ціною і тепер маю продати дорожче». Тому часом для вдалого старту буває достатньо знайти для інвестицій пару мільйонів гривень, найняти двох співробітників, один з яких може натискати в комп’ютері кнопку «купити», – і прибутки потечуть рікою. У реальності ринок так не працює, але чомусь віра в такий примітивний бізнес міцнішає.
Найголовніша перевага трейдера – це аналітичні навички, розуміння внутрішнього ринку в широкому контексті, у прив’язці до Європи за ціною та загальним трендам. Звісно, розібратися в тонкощах на відстані неможливо, але ти мусиш бути в цій смисловій рамці кожного дня. Треба мати якнайбільше опцій для клієнтів, щоб була можливість зростати на ринку. Це додає бізнесу стабільності, дозволяє розвивати команду, залучати нових, найкращих співробітників.
Це, до речі, ключова проблема, про яку майже не говорять: у нас у галузі величезний дефіцит професійних кадрів. В Україні взагалі немає професійної трейдерської освіти. Тому навчання відбувається на практиці. А якісно це можливо здебільшого всередині великих компаній.
Та чим більше людей розвиватиметься професійно, тим більше перспектив буде на ринку, і всі разом ми зможемо розбудовувати енергетичний ринок в Україні за стандартами ЄС. Це виклик для всієї нашої галузевої спільноти – створити історію професійного трейдингу європейського рівня. Бо це ринок, за який уже зовсім скоро боротимуться також іноземні компанії. І ми всі маємо бути до цього готові.
Повну версію інтерв’ю читайте на сайті mind.ua
